благородство

БЛАГОРО́ДСТВО, а, с.

1. Чистота моральних якостей; чесність, порядність.

[Наша література] проповідує ідеї миру, гуманізму, духовного благородства (Літ. газ., 15.III 1959, 4);

Рубанюк добре розумів благородство жінки, що тільки-но давала свідчення і не видала його (Цюпа, Назустріч.., 1958, 58).

2. Висока якість, довершеність, досконалість.

Чкалов, вражений благородством обрисів старенької машини, придивлявся до відблисків вечірнього сонця на металевих частинах мотора (Ільч., Вибр., 1948, 101);

Рухи швидкі і легкі, але немає в них благородства (Довж., Зач. Десна, 1957, 72).

3. Належність до дворянського стану, роду.

Значення в інших словниках

1. благородство — благоро́дство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. благородство — -а, с. 1》 Чистота моральних якостей; чесність, порядність. 2》 Висока якість, довершеність, досконалість. 3》 Належність до дворянського стану, роду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благородство — БЛАГОРО́ДСТВО, а, с. 1. Чистота моральних якостей; чесність, порядність. Рубанюк добре розумів благородство жінки, що тільки-но давала свідчення і не видала його (І.  Словник української мови у 20 томах
4. благородство — БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь).  Словник синонімів української мови