благородіє

БЛАГОРО́ДІЄ, я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє. У дореволюційній Росії — титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них.

— Ваше благородіє! Не знаю, як вас ще вище возвеличати? (Кв.-Осн., II, 1956, 451);

— Було колись: — його благородіє, поручик Лука Іванович, дідич подільський, а тепер… (Коцюб., І, 1955, 138);

// розм. Взагалі про пана, начальника.

— Коли к тобі ні заверну у хату — Ти з благородієм сидиш запанібрата (Греб., І, 1957, 55).

Значення в інших словниках

1. благородіє — благоро́діє іменник середнього роду у дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них арх.  Орфографічний словник української мови
2. благородіє — -я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє. У дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них. || розм. Взагалі про пана, начальника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благородіє — БЛАГОРО́ДІЄ, я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє, іст. У дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них. – Ваше благородіє! Не знаю, як вас ще вище возвеличати? (Г.  Словник української мови у 20 томах