благословен
БЛАГОСЛОВЕ́Н, у знач. присудк. сл., заст. Те саме, що благослове́нний 3, 4.
І благословен я був між золотим сонцем і зеленою землею (Коцюб., II, 1955, 232);
Благословен той день і час. Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами (Рильський, І, 1956, 256).
Словник української мови (СУМ-11)