благословен
БЛАГОСЛОВЕ́Н, пред., поет.
Те саме, що благослове́нний 3, 4.
І благословен я був між золотим сонцем і зеленою землею (М. Коцюбинський);
Благословен, хто може не спішить, доки хода і воля не змужніла (М. Вінграновський);
Благословен Господь Бог, Бог Ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)