благочинний

БЛАГОЧИ́ННИЙ, ного, ч., рел.-церк.

Служитель культу, що керує церквами кількох парафій.

– Молітесь, братія, молітесь! – Так благочинний начина (Т. Шевченко);

Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі, що той семінарист .. дослуживсь до благочинного (М. Коцюбинський);

Зіна Московець пішла до благочинного просити посаду вчительки (А. Шиян);

Не чув тебе наш благочинний, а то до хору взяв би (Василь Шевчук);

Які існують послухання? Насамперед це обов'язки: намісника монастиря, благочинного, іконописця, просфорника, дзвонаря (із журн.).

Значення в інших словниках

1. благочинний — благочи́нний іменник чоловічого роду керівник кількох церковних парафій  Орфографічний словник української мови
2. благочинний — -ного, ч., заст. Служитель культу, що керує церквами кількох парафій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благочинний — див. Добрий; побожний  Словник синонімів Вусика
4. благочинний — БЛАГОЧИ́ННИЙ, ного, ч., заст. Служитель культу, що керує церквами кількох парафій. — Молітесь, братія, молітесь! — Так благочинний начина (Шевч., І, 1951, 107); Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі, що той.. семінарист..  Словник української мови в 11 томах
5. благочинний — Благочинний, -ного м. Благочинный. Молітесь, братія, молітесь, — так благочинний начина. Шевч. Коли б нашій попаді та попова борода, — давно б благочинним була. Ком. Пр. № 899.  Словник української мови Грінченка