блаженствувати
БЛАЖЕ́НСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.
Переживати, відчувати блаженство, насолоду; раювати.
Після міського шуму та гуркоту, після втомливої дороги скульптор блаженствував, нерви його відпочивали (О. Гончар);
Дворовий, нічийний пес, що його частенько підгодовувала Інна, сьогодні блаженствував на осонні (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)