блаженствувати
БЛАЖЕ́НСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Переживати, відчувати блаженство, насолоду; раювати.
Після міського шуму та гуркоту, після втомливої дороги скульптор блаженствував, нерви його відпочивали (Гончар, Новели, 1954, 88).
Словник української мови (СУМ-11)