блискавичний
БЛИСКАВИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до бли́скавка 1.
Блискавичне сяйво.
2. Швидкий, як блискавка.
Блискавичним рухом скочив [Юрій] на підвіконня (В. Собко);
Напад був блискавичний (В. Кучер);
Духовна кар'єра вихованця Добромильського монастиря А. Шептицького була блискавичною (із журн.);
Блискавична реакція.
Словник української мови (СУМ-20)