блискотливий

БЛИСКОТЛИ́ВИЙ, а, е.

Який часто, весь час блискає; блискучий.

Мед був густий, прозорий, зверху ніби посипаний блискотливими піщинками (О. Донченко);

Сльози прозорими блискотливими камінцями викочувалися з її очей (А. Турчинська);

Стіни кімнати були всуціль укриті блискотливими смарагдами (із журн.).

Значення в інших словниках

1. блискотливий — блискотли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. блискотливий — -а, -е. Який часто, весь час блискає; блискучий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блискотливий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет.  Словник синонімів української мови
4. блискотливий — БЛИСКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який часто, весь час блискає; блискучий. Сльози прозорими блискотливими камінцями викочувалися з її очей (Турч., Зорі.., 1950, 89); Мед був густий, прозорий, зверху ніби посипаний блискотливими піщинками (Донч., VI, 1957, 230).  Словник української мови в 11 томах
5. блискотливий — Блискотливий, -а, -е Сверкающій, блестящій. Желех.  Словник української мови Грінченка