блондин

БЛОНДИ́Н, а, ч.

Чоловік із білявим волоссям; білявий.

То був високий на зріст, поставний, пишний блондин з синіми очима (І. Нечуй-Левицький);

– Ну, то скажіть принаймні, які вам більше подобаються, брюнети чи блондини? (Леся Українка);

Васько – стрункий і чорнявий, Васюта – присадкуватий і блондин (Ю. Смолич);

Якщо Атлантида справді існувала, то за біологічними законами мешканці були блондинами (із журн.).

Значення в інших словниках

1. блондин — блонди́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. блондин — -а, ч. Чоловік з білявим волоссям; білявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блондин — Русявець, див. русий, світлоликий, яснолиций, шатен  Словник чужослів Павло Штепа
4. блондин — див. білявий  Словник синонімів Вусика
5. блондин — БЛОНДИ́Н, а, ч. Чоловік з білявим волоссям; білявий. То був високий на зріст, поставний, пишний блондин з синіми очима (Н.-Лев., IV, 1956, 187); — Ну, то скажіть принаймні, які вам більше подобаються, брюнети чи блондини? (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах