блондин
БЛОНДИ́Н, а, ч. Чоловік з білявим волоссям; білявий.
То був високий на зріст, поставний, пишний блондин з синіми очима (Н.-Лев., IV, 1956, 187);
— Ну, то скажіть принаймні, які вам більше подобаються, брюнети чи блондини? (Л. Укр., III, 1952, 619);
Васько — стрункий і чорнявий, Васюта — присадкуватий і блондин (Смолич, II, 1958, 54).
Словник української мови (СУМ-11)