блоха
БЛОХА́, и́, ж.
1. Безкрила маленька комаха – паразит тварин і людей.
Бігають маленькі собачки та вичісують бліх (М. Коцюбинський);
Навіть геній, коли його вкусить несподівано блоха, враз забуває світові проблеми і думає тільки про маленьку блоху (М. Хвильовий);
Спали в сінях на долівці, встеленій луговою травою і полином (щоб не кусалися блохи) (Григорій Тютюнник).
2. мн. Ряд безкрилих комах, який налічує близько 1000 видів.
Блохи поширюють збудників небезпечних захворювань, зокрема чуми, туляремії, глистових інвазій (з наук.-попул. літ.).
3. Маленький жучок із коротким яйцеподібним тілом – шкідник сільськогосподарських рослин.
Найнебезпечніші шкідники – просяний комарик, який від яйця до дорослої стадії розвивається у квітках проса, хлібна смугаста блоха, стебловий кукурудзяний метелик, дротяники, підгризаючі совки (з навч. літ.).
△ (1) Коно́пля́на блоха́ – маленький жучок родини листоїдових, який є найпоширенішим і найнебезпечнішим шкідником конопель.
Конопляна блоха зимує в дорослій стадії у верхньому шарі ґрунту або в залишених на коноплищах рештках конопель (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)