блювотний
БЛЮВО́ТНИЙ, а, е.
1. Який викликає блювання.
Собака їсть траву як шлункові ліки, а дуже часто як блювотний засіб (з наук.-попул. літ.);
Блювотний рефлекс;
// у знач. ім. блюво́тне, ного, с., фарм. Ліки, що викликають блювання.
Сідач коноплевий у великих дозах – блювотне і проносне (з наук.-попул. літ.).
2. Прикм. до блюво́та 2.
Блювотні маси.
Словник української мови (СУМ-20)