блюдечко
БЛЮ́ДЕЧКО, а, с.
Зменш. до блю́дце 1.
Забряжчали ложечки, задзвеніли стакани та блюдечка (І. Нечуй-Левицький);
Стара обережно поставила на блюдечко допиту склянку (В. Собко).
◇ Підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на блю́ді, на тарі́лочці) [з голубо́ю облямі́вочкою] див. підно́сити;
(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) на блю́дечку, зі сл. видно – дуже чітко, ясно, добре.
День був чудовий, ясний і не гарячий; всі гори видно як на блюдечку (М. Рильський (ред.), пер. з тв. М. Лермонтова).
Словник української мови (СУМ-20)