блюдечко
БЛЮ́ДЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до блю́дце 1.
Забряжчали ложечки, задзвеніли стакани та блюдечка (Н.-Лев., III, 1956, 45);
Стара обережно поставила на блюдечко допиту склянку (Собко, Звич. життя, 1957, 126).
◊ На блю́дечку піднести́ (пода́ти і т. ін.) — готове піднести (дати і т. ін.).
— То що ж, може, партійна організація на блюдечку подасть цьому нерозгаданому сфінксові [Преображенському] свою згоду? (Ле, Міжгір’я, 1953, 190).
Словник української мови (СУМ-11)