блювотний

БЛЮВО́ТНИЙ, а, е.

1. Який викликає блювання.

Собака.. їсть траву як шлункові ліки, а дуже часто як блювотний засіб (Нар. прикмети погоди, 1956, 41);

// у знач. ім. блюво́тне, ного, с., фарм. — ліки, що викликають блювання.

2. Прикм. до блюво́та 2.

Блювотні маси.

Значення в інших словниках

1. блювотний — блюво́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. блювотний — -а, -е. 1》 Який викликає блювання. || у знач. ім. блювотне, -ного, с., фарм. – ліки, що викликають блювання. 2》 Прикм. до блювота 2). Блювотні маси.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блювотний — БЛЮВО́ТНИЙ, а, е. 1. Який викликає блювання. Собака їсть траву як шлункові ліки, а дуже часто як блювотний засіб (з наук.-попул. літ.); Блювотний рефлекс; // у знач. ім. блюво́тне, ного, с., фарм. Ліки, що викликають блювання.  Словник української мови у 20 томах