блюдечко
БЛЮ́ДЕЧКО, а, с.
Зменш. до блю́дце 1.
Забряжчали ложечки, задзвеніли стакани та блюдечка (І. Нечуй-Левицький);
Стара обережно поставила на блюдечко допиту склянку (В. Собко).
◇ Підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на блю́ді, на тарі́лочці) [з голубо́ю облямі́вочкою] див. підно́сити;
(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) на блю́дечку, зі сл. видно – дуже чітко, ясно, добре.
День був чудовий, ясний і не гарячий; всі гори видно як на блюдечку (М. Рильський (ред.), пер. з тв. М. Лермонтова).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блюдечко — блю́дечко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- блюдечко — -а, с. Зменш.-пестл. до блюдце 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- блюдечко — підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на тарі́лочці). Давати можливість кому-небудь мати, одержувати щось без будь-яких затрат, зусиль. Всяка робота вимагає старанності й уміння і до всього треба рук прикласти. Фразеологічний словник української мови
- блюдечко — БЛЮ́ДЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до блю́дце 1. Забряжчали ложечки, задзвеніли стакани та блюдечка (Н.-Лев., III, 1956, 45); Стара обережно поставила на блюдечко допиту склянку (Собко, Звич. життя, 1957, 126). ◊ На блю́дечку піднести́ (пода́ти і т. ін. Словник української мови в 11 томах