блювотний
БЛЮВО́ТНИЙ, а, е.
1. Який викликає блювання.
Собака їсть траву як шлункові ліки, а дуже часто як блювотний засіб (з наук.-попул. літ.);
Блювотний рефлекс;
// у знач. ім. блюво́тне, ного, с., фарм. Ліки, що викликають блювання.
Сідач коноплевий у великих дозах – блювотне і проносне (з наук.-попул. літ.).
2. Прикм. до блюво́та 2.
Блювотні маси.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блювотний — блюво́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- блювотний — -а, -е. 1》 Який викликає блювання. || у знач. ім. блювотне, -ного, с., фарм. – ліки, що викликають блювання. 2》 Прикм. до блювота 2). Блювотні маси. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блювотний — БЛЮВО́ТНИЙ, а, е. 1. Який викликає блювання. Собака.. їсть траву як шлункові ліки, а дуже часто як блювотний засіб (Нар. прикмети погоди, 1956, 41); // у знач. ім. блюво́тне, ного, с., фарм. — ліки, що викликають блювання. 2. Прикм. до блюво́та 2. Блювотні маси. Словник української мови в 11 томах