блюдо
БЛЮ́ДО, а, с.
Столовий посуд у вигляді великої глибокої тарілки круглої або овальної форми для подавання до столу страв.
На полицях блищав золотий та срібний посуд: полумиски, здорові блюда, кубки (І. Нечуй-Левицький);
Увійшла Параска, несучи на блюді печену качку (Панас Мирний);
Стіл увесь був заставлений тарілками і блюдами з їжею (І. Микитенко);
Добре засмажені зайці, підпливши жиром, лежали на фарфоровому блюді (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блюдо — блюдо і страва Слово блюдо в нас означає “широка посудина: піднос, таріль”. Кажуть: як на блюді, тобто як на долоні. “Увійшла Параска, несучи на блюді печену качку” (Панас Мирний). А продукти, приготовані для вживання, звуться стравами. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- блюдо — блю́до іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- блюдо — -а, с. Широка посудина, в яку кладеться або насипається страва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блюдо — 1. полумисок, ринка, хлібниця, таця 2. наїдка, страва Словник чужослів Павло Штепа
- блюдо — підно́сити (подава́ти) / піднести́ (пода́ти) на блю́дечку (на тарі́лочці). Давати можливість кому-небудь мати, одержувати щось без будь-яких затрат, зусиль. Всяка робота вимагає старанності й уміння і до всього треба рук прикласти. Фразеологічний словник української мови
- блюдо — БЛЮ́ДО, а, с. Широка посудина, в яку кладеться або насипається страва. На полицях блищав золотий та срібний посуд: полумиски, здорові блюда, кубки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- блюдо — Блюдо, -да с. = кубка. Вх. Зн. 30. Словник української мови Грінченка