блюдце
БЛЮ́ДЦЕ, я, с.
1. Чайний посуд, який ставлять під чашку або склянку.
Він, наливаючи чай у блюдце, схлюпнув трохи на стіл (Панас Мирний);
Жінка поставила склянку з блюдцем перед Мариною (Л. Дмитерко).
2. геол. Полога западина округлої чи овальної форми, дно якої поступово підвищується до країв і непомітно зливається з навколишньою поверхнею.
Характерну особливість рельєфу становлять блюдця, або поди (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)