блюзнірський
БЛЮЗНІ́РСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до блюзні́р.
[Прісцилла:] Прикро їй дивитися на те, що спокушає до думок блюзнірських (Леся Українка);
// Власт. блюзнірові.
Блюзнірський вчинок;
// Який виражає зневагу до чого-небудь святого, високого і т. ін.
Той смертний зухвалець, .. називаючи речі божественні словом блюзнірським, В небі збирається сонця проміння навік погасити... (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)