бляхований
БЛЯХО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до бляхува́ти.
Найлуччі [найкращі] лицарські діла Були бляховані в персонах Іскусно [майстерно], живо. Без числа (І. Котляревський);
// у знач. прикм.
Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-20)