бляхований

БЛЯХО́ВАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. мин. ч. до бляхува́ти;

// У знач. прикм.

Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. бляхований — бляхо́ваний дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. бляхований — -а, -е, діал. Дієприкм. мин. ч. до бляхувати. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бляхований — БЛЯХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до бляхува́ти. Найлуччі [найкращі] лицарські діла Були бляховані в персонах Іскусно [майстерно], живо. Без числа (І. Котляревський); // у знач. прикм. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані (Сл. Гр.).  Словник української мови у 20 томах
4. бляхований — Бляхо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)