бліндаж
БЛІНДА́Ж, а́, ч.
Укриття, влаштоване на бойових позиціях для захисту бійців від артилерійського та іншого вогню.
Ми гріли серце в бліндажі простою піснею людською (М. Упеник);
У кожному бліндажі було поруч по дві бійниці – і в кожній ясним кружальцем полискувало дуло кулемета (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)