бов

БОВ, виг.

Звуконаслідування, що відтворює звучання дзвона й інших предметів, по яких чим-небудь б'ють.

Тільки що я налаяла його [чоловіка], а тут дзвін до церкви: бов! (І. Нечуй-Левицький);

На міській башті бив годинник: – Бов! Бов! (М. Хвильовий);

Важко впав перший звук [дзвона] .. За ним другий, третій... Бов... бов... бов... (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. бов — виг. Уживається як звуконаслідування для відтворення звучання дзвона та інших предметів, об які чим-небудь б'ють.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бов — БОВ, виг. Уживається як звуконаслідування для відтворення звучання дзвона й інших предметів, об які чим-небудь б’ють. Тільки що я налаяла його [чоловіка], а тут дзвін до церкви: бов! (Н.-Лев., III, 1956, 285); Важко впав перший звук [дзвона]..  Словник української мови в 11 томах
3. бов — Бов! меж. Подражаніе удару колокола. Бов, бов по московські брехні. Ном. № 848.  Словник української мови Грінченка