бовван
БОВВА́Н, а, ч., заст.
Статуя, що зображає язичницького бога; ідол.
Стережіться, щоб не забули ви заповіту Господа, вашого Бога, якого склав з вами, щоб не зробили ви собі боввана на подобу всього, як наказав тобі Господь, Бог твій (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Збившись навкруги високого дерев'яного боввана, перед яким горів вогонь, кричали [люди], сперечались, махали руками (С. Скляренко);
* У порівн. Встаю, бувало, як бовван, світа Божого не виджу (Б. Лепкий);
Вони [жандарми] стояли, як боввани (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)