бовван
БОВВА́Н, а, ч.
1. заст. У язичників — статуя, що зображає бога; ідол.
Збившись навкруги високого дерев’яного боввана, перед яким горів вогонь, кричали [люди], сперечались, махали руками (Скл., Святослав, 1959, 65);
*У порівн. Вони [жандарми] стояли, як боввани (Донч., III, 1956, 138).
2. лайл. Про дурну, обмежену людину.
Словник української мови (СУМ-11)