бов
БОВ, виг. Уживається як звуконаслідування для відтворення звучання дзвона й інших предметів, об які чим-небудь б’ють.
Тільки що я налаяла його [чоловіка], а тут дзвін до церкви: бов! (Н.-Лев., III, 1956, 285);
Важко впав перший звук [дзвона].. За ним другий, третій… Бов… бов… бов… (Донч., III, 1956, 114).
Словник української мови (СУМ-11)