бовтун
БОВТУ́Н, а́, ч.
Зіпсоване засиджене пташине яйце.
Півтори кози на припоні, у запічку квочка на трьох бовтунах, сама взута, аж п'ятами світить. – Ще тобі не хазяйка? (В. Винниченко);
Параска ворогувала з невісткою Галькою. Крала в неї яйця .. І ось попалися їй бовтуни... (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)