богадільня
БОГАДІ́ЛЬНЯ, і, ж., заст.
Благодійна установа, притулок для інвалідів, убогих, непрацездатних, старих людей.
– Напитував я для вас місця в богадільні вже давненько (І. Нечуй-Левицький);
– Ми знаємо, що батько твій був жебраком і жив у нас у Полтаві у богадільні (Г. Колісник);
При храмах здавна відкривались богадільні, притулки (з публіц. літ.);
Прочанами опікувались у Києві численні монастирські богадільні (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)