боговідступник

БОГОВІДСТУ́ПНИК, а, ч.

Той, хто відмовився від релігії, від віри в Бога.

Міцно в'їлося в ім'я Святополка тавро Окаянного, тобто боговідступника й облудника (із журн.).

Значення в інших словниках

1. боговідступник — боговідсту́пник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. боговідступник — -а, ч. Той, хто відмовився від релігії, від віри в Бога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. боговідступник — див. грішник  Словник синонімів Вусика
4. боговідступник — ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії).  Словник синонімів української мови
5. боговідступник — Боговідсту́пник, -ка, -кові, -ку!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. боговідступник — БОГОВІДСТУ́ПНИК, а, ч., заст. Той, хто відмовився від релігії, від віри в бога.  Словник української мови в 11 томах