боголюбний

БОГОЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн.

Який любить Бога, поклоняється йому.

– Шкода царевича, трохи старшого за мене віком, такого боголюбного, богобоязливого (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. боголюбний — -а, -е. Який любить, глибоко шанує Бога, поклоняється йому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. боголюбний — Боголюбний, -а, -е Боголюбивый.  Словник української мови Грінченка