боголюбний

боголю́бний

-а, -е.

Який любить, глибоко шанує Бога, поклоняється йому.

Значення в інших словниках

1. боголюбний — БОГОЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн. Який любить Бога, поклоняється йому. – Шкода царевича, трохи старшого за мене віком, такого боголюбного, богобоязливого (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
2. боголюбний — Боголюбний, -а, -е Боголюбивый.  Словник української мови Грінченка