боголюбець

боголю́бець

-бця, ч.

Той, хто любить і глибоко шанує Бога, поклоняється йому.

Значення в інших словниках

1. боголюбець — БОГОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., книжн. Той, хто любить Бога, поклоняється йому. За біблійним переказом, юні юдеї при дворі язичницького царя Навуходоносора сповідували єдиного Бога. Вавилонський тиран наказав кинути їх у розжарену піч. Але вогонь навіть не зачепив боголюбців (з переказу).  Словник української мови у 20 томах
2. боголюбець — Боголюбець, -бця м. Боголюбецъ.  Словник української мови Грінченка