боголюбець

БОГОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., книжн.

Той, хто любить Бога, поклоняється йому.

За біблійним переказом, юні юдеї при дворі язичницького царя Навуходоносора сповідували єдиного Бога. Вавилонський тиран наказав кинути їх у розжарену піч. Але вогонь навіть не зачепив боголюбців (з переказу).

Значення в інших словниках

1. боголюбець — -бця, ч. Той, хто любить і глибоко шанує Бога, поклоняється йому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. боголюбець — Боголюбець, -бця м. Боголюбецъ.  Словник української мови Грінченка