богоугодний
БОГОУГО́ДНИЙ, а, е, рел.-церк.
Угодний Богові.
[Матушка гуменя:] Оцю молоду дівчину за її святі заміри та богоугодні діла маємо ми покрити чернечою рясою, прийняти між свої сестри (Панас Мирний);
– Ти б до архімандрита нашого пішов, висповідався, він людина умна [розумна] й богоугодна, сподіюсь [сподіваюсь], полегшало б тобі (Б. Лепкий);
Голуб потріпотів у висоті – благословив богоугодне місце, а потім полетів у напрямі Юрського собору (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)