богоугодний
БОГОУГО́ДНИЙ, а, е, заст., церк. Угодний богові.
[Матушка гуменя:] Оцю молоду дівчину за її святі заміри та богоугодні діла маємо ми покрити чернечою рясою, прийняти між свої сестри (Мирний, V, 1955, 82).
Словник української мови (СУМ-11)