Словник української мови в 11 томах

богохульний

БОГОХУ́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Який виявляє богохульство; пройнятий богохульством.

Він намагавсь інколи молитись, але з уст його гордії богохульні речі лились (Фр., X, 1954, 376).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. богохульний — богоху́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. богохульний — -а, -е, заст. Який виявляє богохульство; пройнятий богохульством.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. богохульний — БОГОХУ́ЛЬНИЙ, а, е. Який виявляє богохульство; пройнятий богохульством. Розсердився ж Зевс на богохульних Титанів божевільного письменства (П. Куліш); Він намагавсь інколи молитись, але з уст його гордії богохульні речі лились (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах