богохульник
БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає бога і релігійні догмати.
— Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що бог скарав богохульників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 79).
Словник української мови (СУМ-11)БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає бога і релігійні догмати.
— Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що бог скарав богохульників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 79).
Словник української мови (СУМ-11)