богохульник

СВЯТОТА́ТЕЦЬ (той, хто ображає церковну святиню), БОГОХУ́ЛЬНИК заст., СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідше.

Значення в інших словниках

1. богохульник — богоху́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. богохульник — -а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. богохульник — БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати. – Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що Бог скарав богохульників (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. богохульник — див. грішник  Словник синонімів Вусика
5. богохульник — БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає бога і релігійні догмати. — Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що бог скарав богохульників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 79).  Словник української мови в 11 томах