богохульник —
-а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
богохульник —
БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати. – Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що Бог скарав богохульників (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
богохульник —
див. грішник
Словник синонімів Вусика
богохульник —
СВЯТОТА́ТЕЦЬ (той, хто ображає церковну святиню), БОГОХУ́ЛЬНИК заст., СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідше.
Словник синонімів української мови
богохульник —
БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає бога і релігійні догмати. — Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що бог скарав богохульників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 79).
Словник української мови в 11 томах