божеволіти
БОЖЕВО́ЛІТИ, ію, ієш, недок.
1. Ставати психічно хворим, божевільним.
– Чи ти пак божеволієш, чи це в тебе новомодна символічна загранична мова! (І. Нечуй-Левицький);
Хвилинами вона, здається, ніби при умі, .. а хвилями божеволіє, не пізнає, не бачить нікого, а все Гриця згадує і лихо (О. Кобилянська);
Батареї без угаву молотили по них, осліплюючи і оглушуючи методичним вогнем гарнізони, що божеволіли в тих залізобетонних черепах (О. Гончар).
2. перен. Чинити безумство, шаленіти.
За сценою голосні крики юрби: “Слава!” [Івась:] Чуєте, як божеволіють люди? (Мирослав Ірчан);
Суддя шпурнув свисток і побіг з поля. Глядачі божеволіли (Ю. Яновський);
Гризуться кесарі між собою, як шакали степові, шматують імперію на частки, божеволіють від жадоби влади (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)