божевілець
БОЖЕВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко.
1. Психічно хвора, божевільна людина.
Отут-то нашого гостя і прорвало, – подумав дон Лоренсо. – А проте божевілець із нього не ординарний, і був би я пустим недоумком, якби міркував інакше (із журн.).
2. зневажл. Про нерозсудливу, нерозважливу людину.
Погана справа!.. Лихий поніс його туди, до тих божевільців (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)