Значення в інших словниках
-
божевілець —
божеві́лець іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
божевілець —
-льця, ч., рідко. 1》 Психічно хвора, божевільна людина. 2》 зневажл. Про нерозсудливу, нерозважливу людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
божевілець —
БОЖЕВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. 1. Психічно хвора, божевільна людина. Отут-то нашого гостя і прорвало, – подумав дон Лоренсо. – А проте божевілець із нього не ординарний, і був би я пустим недоумком, якби міркував інакше (із журн.). 2. зневажл.
Словник української мови у 20 томах
-
божевілець —
БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (осудливо про людину, думки, слова, вчинки якої оцінюються як ненормальні), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БЕЗУ́МНИЙ, БЕЗУ́МЕЦЬ, ШАЛЕ́НЕЦЬ розм., НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм.
Словник синонімів української мови
-
божевілець —
БОЖЕВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. 1. Психічнохвора, божевільна людина. 2. зневажл. Про нерозсудливу, нерозважливу людину. Погана справа!.. Лихий поніс, його туди, до тих божевільців (Коцюб., І, 1955, 163).
Словник української мови в 11 томах