божитися
БОЖИ́ТИСЯ, божу́ся, божи́шся, недок., розм.
Говорити “їй-богу” на підтвердження висловленого, присягатися Богом у тім, що сказане є правдою.
Ярмарок аж кипів... Цокотять перекупки, божаться цигани (Марко Вовчок);
Тоді Чагар став божитись, що нічого подібного не трапилось, що це мої вигадки (М. Хвильовий);
Сама мати божилася, що буде в Раю між святими (О. Довженко);
Я божився, клявся я вокзалом утекти, але втекти не міг (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)