бойовище

БОЙОВИ́ЩЕ, а, с.

1. Битва, бій.

Я почував себе зовсім розбитим, ніби я теж брав участь у тому запеклому бойовищі (Олесь Досвітній);

* Образно. На бойовище світа вийшов я.., І кождий вал мене збивав з пуття (І. Франко).

2. Поле бою, битви.

Докоряла [Предислава], що він тікає з бойовища, вимовляючись якимись монашими заповідями та житіями (М. Грушевський);

Окремі козаки ще гасали бойовищем, добиваючи рештки поляків (П. Панч);

Рясні трави встеляють учорашні бойовища (В. Дрозд);

* Образно. Тихович стоїть посередині садка й оком досвідченого вояки озирає будуче бойовище (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. бойовище — бойови́ще іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бойовище — І БОЙОВИСЬКО (місце битви) поле бою, побойовище; Р. БИТВА.  Словник синонімів Караванського
3. бойовище — -а, с. 1》 Битва, бій. 2》 Поле бою, битви.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бойовище — див. бій  Словник синонімів Вусика
5. бойовище — БИ́ТВА (тривалий, жорстокий або вирішальний, генеральний бій), БАТА́ЛІЯ заст., уроч., БОЙОВИ́ЩЕ заст., уроч., БОЙОВИ́СЬКО заст., уроч., БРАНЬ уроч., ПИР поет., ПОБО́ЇЩЕ заст., СІ́ЧА підсил. уроч., РАТОБО́РСТВО заст., уроч., РАТЬ заст., уроч.  Словник синонімів української мови
6. бойовище — Бойови́ще, -ща, -щу, -щем, на -щі; -ви́ща, -ви́щ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бойовище — БОЙОВИ́ЩЕ, а, с. 1. Битва, бій. Я почував себе зовсім розбитим, ніби я теж брав участь у тому запеклому бойовищі (Досв., Вибр., 1959, 155); *Образно. На бойовище світа вийшов я.., І кождий вал мене збивав з пуття (Фр., XIII, 1954, 445).  Словник української мови в 11 томах
8. бойовище — Бойовище, -ща с. Поле битвы. К. ЧР. 173.  Словник української мови Грінченка