болюс

БО́ЛЮС, у, ч.

Сорт глини, забарвленої оксидом заліза (здебільшого в червоний колір).

Автор ікони “Микола” з київського Подолу широко використовує болюс вірменський (із журн.).

Значення в інших словниках

1. болюс — бо́люс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. болюс — Бо́люс, -люса; -си, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. болюс — Болюс, -са м. Катышокъ, шарикъ. Болюс воску. Борз. у. Болюс хліба. Борз. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка