1. Словник української мови у 20 томах

болюс

БО́ЛЮС, у, ч.

Сорт глини, забарвленої оксидом заліза (здебільшого в червоний колір).

Автор ікони “Микола” з київського Подолу широко використовує болюс вірменський (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. болюс — бо́люс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. болюс — Бо́люс, -люса; -си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. болюс — Болюс, -са м. Катышокъ, шарикъ. Болюс воску. Борз. у. Болюс хліба. Борз. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка