болюс
БО́ЛЮС, у, ч.
Сорт глини, забарвленої оксидом заліза (здебільшого в червоний колір).
Автор ікони “Микола” з київського Подолу широко використовує болюс вірменський (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
болюс —
бо́люс іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
болюс —
Бо́люс, -люса; -си, -сів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
болюс —
Болюс, -са м. Катышокъ, шарикъ. Болюс воску. Борз. у. Болюс хліба. Борз. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка