бонна
БО́ННА, и, ж., заст.
Вихователька, перев. іноземка, яку наймали для дітей у дворянських і буржуазних сім'ях.
Вона хотіла, щоб татко найняв до нього бонну (М. Коцюбинський);
Катруся мала приходити тоді, коли Ядзя захоче з нею побавитись та надоїсть їй французька бонна (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)