бони
БО́НИ¹, ів, мн. (одн. бон, а, ч.), мор.
Плавуча огорожа, що застосовується при лісосплаві, а також плавучі загородження, що перешкоджають ворожим кораблям проходити з моря в гавань.
У суцільній темряві катери – підривники бонів – непомітно для противника проникли в бухту (Д. Ткач).
БО́НИ², ів, мн. (одн. бо́на, и, ж.).
1. Короткотермінові боргові зобов'язання, які випускаються державною скарбницею, муніципальними органами, окремими установами і підприємствами.
Суть концепції полягає в тому, що всі сільськогосподарські угіддя приватизуються за рівними, хоч і диференційованими по регіонах, нормами за допомогою бонів, які мали бути видані безплатно всім дорослим громадянам України (з газ.).
2. Паперові грошові знаки невеликої вартості, що тимчасово випускаються в обіг як розмінна монета.
Наприкінці 1918 р. Російсько-Азійським банком випущено в обіг виготовлені в Америці розмінні бони в купюрах 50 копійок, один, три, десять і сто карбованців (із журн.).
3. Паперові гроші, які вийшли з ужитку і стали предметом колекціонування.
Чимало спеціальних дисциплін історичного циклу досліджують конкретні носії інформації: бони (грошові знаки – боністика), монети (нумізматика), герби (геральдика), зброю (зброєзнавство), марки (філателія) (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)